Тарас Бибик: "Цей сезон був для мене найважчим" (Початок)
Після закінчення матчу Буковина – Кримтеплиця, що відбувся 28 серпня, Тарас Бибик (офіційний партнер гуртівня «Пакко»; ЦОП) Чемпіон України серед юніорів, учасник юніорського Чемпіонату світу у Монктоні, Канада, 2010 рік з бігу на 800 м, дав ексклюзивне інтерв’ю БукСпорту.
— Привіт Тарас, радий тебе бачити на матчі Великого Клубу Буковина Чернівці !
— Давно не був у Чернівцях, майже рік не був вдома, встиг заскучити і не міг не відвідати матч улюбленої команди, підтримати земляків.
-Давно відвідуєш матчі Буковини ?
— З дитинства але стабільно десь 4 роки, останій рік як вам відомо просто немаю можливості бути на стадіоні через постійні змагання та навчально – тренувальні збори.
-Знаю, що ти починав свою славну кар’єру легкоатлета саме на стадіоні Буковина.
— Так, пригадую як я вперше прийшов на тренування на стадіон, мене тоді привела моя мама, майстер спорту з легкої атлетики (800м) Бибик Ольга, саме до свого тренера, в якої займалася 8 років і завдяки спільній праці зуміла досягти значних здобутків у спорті, а саме ставала багаторазовою Чемпіонкою України з бігу на 800м, на чампіонатах СССР попадала в 10 кращих серед дорослих, також була у збірній союзу олімпійського резерву, не уявляла нікого іншого як до Лобоцької Галини Олександрівни. З перших тренувань я полюбив легку атлетику а саме біг, тому що біг по переконанню моєї матері і тепер і моєму закаляє людину, змушує переносити труднощі, коли, ти перемагаєш сам себе, коли ти переборюєш себе у найтяжчий момент, я гадаю це є найбільша перемога, і загартованість на усе майбутнє життя, і з перших змагань я пізнав смак перемоги, а перемагати — я вважаю подобається кожному.
— Тож стадіон для тебе рідний?
— Так, на ньому я багато років проводжу весь вільний час.
-Знаю, що цей сезон був дуже насичений у тебе?
— Цей сезон був для мене найважчим, щільність графіку змагань, постійні переїзди, навчально-тренувальні збори, спочатку в Ялті, потім у Росії. Складність цього сезону полягає ще в тому, що на змаганнях, що відбувалися у грудні 2009 р. у Катарі, на всесвітній гімназіаді, я отримав травму ноги, і це ставило під сумнів змагальний сезон 2010 і позбавляло найважливішого до чого я «БІГ» – потрапляння на Чемпіонат Світу.
- Тож у сезон увійшов тяжко?
— Так багато, через що довелося пройти, постійні відвідування лікарів, неправильні діагнози ітп. Я дуже багато працював над собою, щоб вийти з цього стану, і бувало вже зневірювався, що це «пекло» колись закінчиться, і що зможу повноцінно тренуватися, віддаватися справі повністю, але опановував себе і не втрачав надії, що до початку сезону зможу відновитись повністю.
-Хочу побажати тобі щоб травми і неприємності оминали тебе десятою дорогою.
— Щиро дякую!!! Також хочу побажати цього всім спортсменам, і якщо хтось вже має деякі травми, щоб не зневірювалися і йшли тільки вперед, думаю у вас все вийде, бо як кажуть «не йти вперед — йти назад».
-Давай повернемось до першого старту, який відбувся у Чернівцях на чемпіонаті області.
— Як вже говорив, у мене була травма, а це був мій перший старт після травми. Було багато побоювань і невпевненості щодо моєї ноги, як вона буде відчуватися на максимальних швидкостях, з тренером, Галиною Олександрівною, обрали тактику, щоб не форсувати швидкостями, стабільно пробігти всю дистанцію. З цим завданням зі слів тренера — впорався цілком, і зумів виграти кубок області. Ця перемога була напевно, що найбільшою і найважливішою в цьому році, адже по всій дистанції і після змагань мене слава богу нога не турбувала. Я був щасливий, що все «страшніше» позаду і потрібно йти тільки вперед!!!
-Символічно, що початок сезону почався саме на рідному стадіоні «Буковина» ?
— Так це дуже важливо було для мене, рідні стіни додають впевненості і менше моральне навантаження, адже тут була підтримка рідних, і важливих для мене людей.
Продовження…
Опувліковано на першому спортивному інтернет-ресурсі Буковини
Буковина Спортивна — 2010-11-16 —
— Привіт Тарас, радий тебе бачити на матчі Великого Клубу Буковина Чернівці !
— Давно не був у Чернівцях, майже рік не був вдома, встиг заскучити і не міг не відвідати матч улюбленої команди, підтримати земляків.
-Давно відвідуєш матчі Буковини ?
— З дитинства але стабільно десь 4 роки, останій рік як вам відомо просто немаю можливості бути на стадіоні через постійні змагання та навчально – тренувальні збори.
-Знаю, що ти починав свою славну кар’єру легкоатлета саме на стадіоні Буковина.
— Так, пригадую як я вперше прийшов на тренування на стадіон, мене тоді привела моя мама, майстер спорту з легкої атлетики (800м) Бибик Ольга, саме до свого тренера, в якої займалася 8 років і завдяки спільній праці зуміла досягти значних здобутків у спорті, а саме ставала багаторазовою Чемпіонкою України з бігу на 800м, на чампіонатах СССР попадала в 10 кращих серед дорослих, також була у збірній союзу олімпійського резерву, не уявляла нікого іншого як до Лобоцької Галини Олександрівни. З перших тренувань я полюбив легку атлетику а саме біг, тому що біг по переконанню моєї матері і тепер і моєму закаляє людину, змушує переносити труднощі, коли, ти перемагаєш сам себе, коли ти переборюєш себе у найтяжчий момент, я гадаю це є найбільша перемога, і загартованість на усе майбутнє життя, і з перших змагань я пізнав смак перемоги, а перемагати — я вважаю подобається кожному.
— Тож стадіон для тебе рідний?
— Так, на ньому я багато років проводжу весь вільний час.
-Знаю, що цей сезон був дуже насичений у тебе?
— Цей сезон був для мене найважчим, щільність графіку змагань, постійні переїзди, навчально-тренувальні збори, спочатку в Ялті, потім у Росії. Складність цього сезону полягає ще в тому, що на змаганнях, що відбувалися у грудні 2009 р. у Катарі, на всесвітній гімназіаді, я отримав травму ноги, і це ставило під сумнів змагальний сезон 2010 і позбавляло найважливішого до чого я «БІГ» – потрапляння на Чемпіонат Світу.
- Тож у сезон увійшов тяжко?
— Так багато, через що довелося пройти, постійні відвідування лікарів, неправильні діагнози ітп. Я дуже багато працював над собою, щоб вийти з цього стану, і бувало вже зневірювався, що це «пекло» колись закінчиться, і що зможу повноцінно тренуватися, віддаватися справі повністю, але опановував себе і не втрачав надії, що до початку сезону зможу відновитись повністю.
-Хочу побажати тобі щоб травми і неприємності оминали тебе десятою дорогою.
— Щиро дякую!!! Також хочу побажати цього всім спортсменам, і якщо хтось вже має деякі травми, щоб не зневірювалися і йшли тільки вперед, думаю у вас все вийде, бо як кажуть «не йти вперед — йти назад».
-Давай повернемось до першого старту, який відбувся у Чернівцях на чемпіонаті області.
— Як вже говорив, у мене була травма, а це був мій перший старт після травми. Було багато побоювань і невпевненості щодо моєї ноги, як вона буде відчуватися на максимальних швидкостях, з тренером, Галиною Олександрівною, обрали тактику, щоб не форсувати швидкостями, стабільно пробігти всю дистанцію. З цим завданням зі слів тренера — впорався цілком, і зумів виграти кубок області. Ця перемога була напевно, що найбільшою і найважливішою в цьому році, адже по всій дистанції і після змагань мене слава богу нога не турбувала. Я був щасливий, що все «страшніше» позаду і потрібно йти тільки вперед!!!
-Символічно, що початок сезону почався саме на рідному стадіоні «Буковина» ?
— Так це дуже важливо було для мене, рідні стіни додають впевненості і менше моральне навантаження, адже тут була підтримка рідних, і важливих для мене людей.
Продовження…
Опувліковано на першому спортивному інтернет-ресурсі Буковини
Буковина Спортивна — 2010-11-16 —
0 коментарів